Ізооктан
| Ізооктан | |
  | |
| Маса |
1,9E−25 кг[1] |
|---|---|
| Хімічна формула |
C₈H₁₈[1] |
| Канонічна формула SMILES |
CC(C)CC(C)(C)C[1] |
| Енергія іонізації |
1,6E−18 джоуль[2] |
| Густина |
0,688 г/см³ |
| Температура плавлення |
−107,38 °C, −107 °C[3] і −107,3 °C[2] |
| Точка кипіння |
99,3 °C і 99,22 °C[2] |
| Показник заломлення |
1,39145 |
| Температура спалаху |
4,5 °C |
| Класифікація та маркування безпеки |
NFPA 704: Standard System for the Identification of the Hazards of Materials for Emergency Response[d] |
| Наявний у таксона |
Z. officinale[4] |
 Ізооктан у Вікісховищі | |
Ізооктан (2,2,4-триметилпентан) — граничний (насичений) вуглеводень[5] аліфатичного ряду. Хімічна формула: С(СН3)3-CH2−CH(CH3) 2. Ізомер октану.
Ізооктан — прозора безбарвна рідина із запахом бензина; tпл −107,38°C, tкіп 99,24°C, густина 0,69192 г/см³ (20°°C), n20D 1,39145, теплота згоряння 5,463 МДж/моль, або 1305,29 ккал/моль (25°C, p = const), теплота випаровування 307,63 дж/г, або 73,50 кал/г (25°C). Ізооктан нерозчинний у воді, розчинний у звичайних органічних розчинниках; утворює азеотропні суміші, наприклад з бензолом, метиловим і етиловим спиртами. Антидетонаційні властивості ізооктану прийняті за 100 одиниць шкали так званих октанових чисел.
Ізооктан разом з іншими ізомерами октана міститься в невеликих кількостях у бензинах прямої перегонки. У промисловості ізооктан отримують гідруванням диізобутилену над каталізатором, наприклад мідно-хромовим, або алкілуванням ізобутана ізобутиленом у присутності концентрованої сірчана кислота, сірчаної кислоти, хлорид алюмінію (III) AlCl 3, фторид бору BF 3 або ін. каталізаторів. Вимоги до якості описані в ГОСТ 12433-83 «Ізооктани еталонні» та ГОСТ 4095-75 «Ізооктан технічний. Технічні умови".
Ізооктан застосовують як добавку при виробництві бензинів, для підвищення їх антидетонаційних властивостей[6], а також як розчинник.
- ↑ а б в 2,2,4-Trimethylpentane
- ↑ а б в David R. Lide, Jr. Basic laboratory and industrial chemicals: A CRC quick reference handbook — CRC Press, 1993. — ISBN 978-0-8493-4498-5
- ↑ Cesar A N Catalan Chemistry, antioxidant and antimicrobial investigations on essential oil and oleoresins of Zingiber officinale // Food Chem. Toxicol. / J. L. Domingo — Elsevier, 2008. — Vol. 46, Iss. 10. — P. 3295–3302. — ISSN 0278-6915; 1873-6351 — doi:10.1016/J.FCT.2008.07.017
- ↑ граничні (насичені) вуглеводні — CnH2n+2, від пентану до С=30-35;
- ↑ Werner Dabelstein; Arno Reglitzky; Andrea Schütze; Klaus Reders (2007). Automotive Fuels. Ullmann's Encyclopedia of Industrial Chemistry. Weinheim: Wiley-VCH. doi:10.1002/14356007.a16_719.pub2. ISBN 978-3527306732.