Перейти до вмісту

10 Гігея

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
10 Гігея ⯚ ()

Анімована орбіта Гігеї відносно орбіт земних планет та Юпітера
Відкриття
ВідкривачАннібале де Гаспаріс
Місце відкриттяОбсерваторія Каподімонте
Дата відкриття12 квітня 1849
Позначення
Позначення10 Hygiea
Названа на честьГігіея
Тимчасові позначенняA900 GA
Категорія малої планетиАстероїд головного поясу
Орбітальні характеристики[5]
Епоха 23 травня 2014 (2 456 800,5 JD)
Велика піввісь3,137759909062 а. о.
Перигелій2,774576955129 а. о.
Афелій3,500942862994 а. о.
Ексцентриситет0,115745934825
Орбітальний період2030,149364485 д
Середня орбітальна швидкість0,177326854022 °/д
Середня аномалія193,0625142642°
Нахил орбіти3,841913233247°
Довгота висхідного вузла283,4166768848°
Фізичні характеристики
Розміри407,12 км
Маса8,85 × 1019 кг[1]
Середня густина2,12 ± 0,11 г/см³[1]
Прискорення вільного падіння на поверхні0,091 м/с²
Друга космічна швидкість0,21 км/с
Період обертання27,623 год
Температура~164 K
макс: 247 K (−26° °C) [2]
Спектральний типC (Толен)
C (SMASS)
Видима зоряна величина9,0[3][4] до 11,97
Кутовий розмір0,318" до 0,133"
CMNS: 10 Гігея у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

10 Гіге́я[6] або 10 Гігія[7] (10 Hygiea) — астероїд головного поясу, що був відкритий 12 квітня 1849 року.

Порівняння розмірами 10 перших відкритих астероїдів з Місяцем. Гігея крайня справа. Крайній лівий об'єкт — Церера, яку зараз відносять до карликових планет

10 Гігея — четвертий за розмірами об'єкт головного поясу астероїдів після Церери, Паллади та Вести.

З діаметром від 425 до 440 км і масою, яка становить 3% від загальної маси головного астероїдного поясу[8], це четвертий за величиною астероїд у Сонячній системі як за об’ємом, так і за масою. За деякими спектральними класифікаціями він є найбільшим серед темних астероїдів типу C з вуглецевою поверхнею, тоді як за іншими він посідає друге місце після 1 Церери. Його Тіссеранів параметр щодо Юпітера — 3,197.

Спостереження, зроблені за допомогою приладу SPHERE Дуже великого телескопа 2017 і 2018 роках і оголошені наприкінці 2019 року, показали, що Гігея має майже сферичну форму та близьку до гідростатичної рівноваги. Тому автори дослідження вважають її можливою карликовою планетою. Проте, припускають, що Гігея була зруйнована ударом, з наступним сміттям, яке знову накопичилося. Руйнівні наслідки створили найбільшу відому родину колізій.

Спостереження

[ред. | ред. код]
Зображення 10 Гігеї, зроблене під час огляду 2MASS

Незважаючи на свої розміри, Гігея виглядає дуже тьмяною при спостереженні із Землі. Це пояснюється її вуглецевою поверхнею та розташуванням у зовнішньому поясі. У більшості протистоянь Гігея має доволі малу зоряну величину (а саме 10,2) і для спостереження зазвичай потрібен телескоп щонайменше 100 мм у діаметрі. Однак, при протистоянні у перигелії, її можна спостерігати навіть у бінокль 10×50, оскільки тоді Гігея має зоряну величину +9,1[9]. Це третій за тьмяністю астероїд з перших двадцяти трьох відкритих астероїдів, лише 13 Егерія та 17 Фетіда мають нижчу середню зоряну величину протистояння[10][11].

Астрономи відстежили загалом 17 зоряних затемнень Гігеї, у тому числі два (у 2002 та 2014 роках), які побачила велика кількість спостерігачів. Спостереження були використані для обмеження розміру, форми та осі обертання астероїда[12]. Телескоп Габбл розрізнив астероїд і виключив наявність будь-яких супутників на орбіті розміром понад 16 кілометрів (9,9 миля) в діаметрі.

Відкриття та назва

[ред. | ред. код]

Гігею відкрив Аннібале де Гаспаріс 12 квітня 1849 року в Неаполі, сучасна Італія[13]. Це був перший з дев'яти відкритих ним астероїдів. Директор Неаполітанської обсерваторії Ернесто Капоччі назвав цей астероїд Igea Borbonica («Гігея Бурбонів») на честь правлячої династії Королівства Обох Сицилій, де тоді знаходився Неаполь[14].

Однак ще в 1852 році Джон Рассел Гайнд писав[15][14]:

Примітною назвою є Гігея, доволі непотрібне доповнення «Borbonica» («Бурбонів»), зазвичай, опущено.

Назва походить від Гігіеї (Гігеї), грецької богині, що уособлює здоров'я, дочки Асклепія (рим. Ескулап). У дев'ятнадцятому столітті написання Hygeia (Гігея) було доволі поширеним, наприклад, у Щомісячних повідомленнях Королівського астрономічного товариства[16].

Фізичні характеристики

[ред. | ред. код]
Відносні розміри чотирьох найбільших астероїдів.

Спостереження, проведені за допомогою SPHERE Дуже великого телескопа в 2017 і 2018 роках, показали, що Гігея має майже сферичну форму і є близькою до гідростатичної рівноваги і відповідно є можливою карликовою планетою[17]. Виходячи зі спектральних даних, вважається, що поверхня Гігеї складається з вуглецевих матеріалів, подібних до тих, що містяться в вуглецевих хондритових метеоритах. Водні продукти були виявлені на його поверхні, що може свідчити про наявність у минулому водяного льоду, який був достатньо нагрітий, щоб розтанути[18]. Примітивний нинішній склад поверхні вказує на те, що Гігея не розтанула під час раннього періоду формування Сонячної системи[18]. Однак спостереження показують, що Гігея зазнала великого зіткнення на початку своєї історії, яке повністю зруйнувало її, маючи теперішню сферичну форму через повторну акрецію зруйнованого матеріалу. На зображеннях телескопа не видно глибоких басейнів, що вказує на те, що будь-які великі кратери, які утворилися після повторної акреції, повинні мати плоску поверхню[19].

На зображеннях, зроблених за допомогою VLT у 2017 році, видно яскраву поверхню, а також принаймні два темних кратера, які неофіційно назвали Serpens і Calix за латинськими словами «змія» та «чаша» відповідно[17]. Serpens має діаметр 180 км, Calix 90 км[17].

Родина Гігеї

[ред. | ред. код]
Розташування та будова родини Гігеї

За назвою цього астероїда виділяють родину астероїдів з аналогічними параметрами орбіт. Більшість з них належать до астероїдів типу С. Всі вони обертаються вздовж траєкторій на відстані від 3.06 до 3.24 а.о. від сонця, нахили їх орбіт лежать в діапазоні від 3.5º до 6.8º і ексцентриситет від 0.09 до 0.19. Нині відомо близько 105 представників цієї родини. Підраховано, що приблизно 1% усіх астероїдів головного пояса є частиною Родини Гігеї.

Родина утворилася, коли об’єкт діаметром близько 100 км зіткнувся з протогігеєю близько 2 мільярди років. Оскільки ударні кратери на Гігеї надто малі, щоб вмістити об’єм викинутого матеріалу, вважається, що Гігея була повністю зруйнована ударом. Гігея містить майже всю масу (понад 98%) родини[19].

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б Jim Baer (2008). Recent Asteroid Mass Determinations. Personal Website. Архів оригіналу за 8 липня 2013. Процитовано 3 грудня 2008.
  2. ↑ L.F. Lim; McConnochie, T; Belliii, J; Hayward, T (2005). Thermal infrared (8–13 µm) spectra of 29 asteroids: the Cornell Mid-Infrared Asteroid Spectroscopy (MIDAS) Survey. Icarus. 173: 385. doi:10.1016/j.icarus.2004.08.005.
  3. ↑ AstDys (10) Hygiea Ephemerides. Department of Mathematics, University of Pisa, Italy. Архів оригіналу за 8 липня 2013. Процитовано 26 червня 2010.
  4. ↑ Bright Minor Planets 2000. Minor Planet Center. Процитовано 21 травня 2008. {{cite web}}: Недійсний |deadurl=404 (довідка)[недоступне посилання з листопада 2018]
  5. ↑ База даних малих космічних тіл JPL: 10 Гігея (англ.) . Процитовано 2014.04.30. Останнє спостереження 2012.12.09.
  6. ↑ BBC News Україна
  7. ↑ Астрономічний календар ГАО НАН України
  8. ↑ "Mass of 10 Hygiea" 0.445 / "Mass of Mbelt" [Архівовано 2008-10-31 у Wayback Machine.] 15 = 0.0296
  9. ↑ Ford, Dominic (29 червня 2017). Asteroid 10 Hygiea at opposition.
  10. ↑ The Brightest Asteroids.
  11. ↑ Ballauer, Jay. What Can I See Through My Scope?.
  12. ↑ Watanabe, Hayato (2018). The Index of Asteroidal Occultation Results.
  13. ↑ Leuschner, A. O. (1922-07). Comparison of Theory with Observation for the Minor Planets 10 Hygiea and 175 Andromache with Respect to Perturbations by Jupiter. Proceedings of the National Academy of Sciences. Т. 8, № 7. с. 170—173. doi:10.1073/pnas.8.7.170. PMC 1085085. PMID 16586868. Процитовано 15 березня 2025.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з PMC з іншим форматом (посилання)
  14. ↑ а б Russell, John (1852). The solar system: a descriptive treatise upon the sun, moon, and planets, including an account of all the recent discoveries. New York: G. P. Putnam.
  15. ↑ (10) Hygiea. Wikipedia, wolna encyklopedia (пол.). 8 січня 2023. Процитовано 25 березня 2023.
  16. ↑ Barucci, M. A.; Dotto, E.; Brucato, J. R.; Müller, T. G.; Morris, P.; Doressoundiram, A.; Fulchignoni, M.; De Sanctis, M. C.; Owen, T. (1 березня 2002). 10 Hygiea: ISO Infrared Observations. Icarus. Т. 156, № 1. с. 202—210. doi:10.1006/icar.2001.6775. ISSN 0019-1035. Процитовано 15 березня 2025.
  17. ↑ а б в Vernazza, P.; Jorda, L.; Ševeček, P.; Brož, M.; Viikinkoski, M.; Hanuš, J.; Carry, B.; Drouard, A.; Ferrais, M. (2020-02). A basin-free spherical shape as an outcome of a giant impact on asteroid Hygiea. Nature Astronomy (англ.). Т. 4, № 2. с. 136—141. doi:10.1038/s41550-019-0915-8. ISSN 2397-3366. Процитовано 15 березня 2025.
  18. ↑ а б Barucci, M. A.; Dotto, E.; Brucato, J. R.; Müller, T. G.; Morris, P.; Doressoundiram, A.; Fulchignoni, M.; De Sanctis, M. C.; Owen, T. (1 березня 2002). 10 Hygiea: ISO Infrared Observations. Icarus. Т. 156, № 1. с. 202—210. doi:10.1006/icar.2001.6775. ISSN 0019-1035. Процитовано 15 березня 2025.
  19. ↑ а б Vernazza, P.; Jorda, L.; Ševeček, P.; Brož, M.; Viikinkoski, M.; Hanuš, J.; Carry, B.; Drouard, A.; Ferrais, M. (2020-02). A basin-free spherical shape as an outcome of a giant impact on asteroid Hygiea. Nature Astronomy (англ.). Т. 4, № 2. с. 136—141. doi:10.1038/s41550-019-0915-8. ISSN 2397-3366. Процитовано 15 березня 2025.

Посилання

[ред. | ред. код]


Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=10_Гігея&oldid=45148238